Instagram Story Viewer

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

@csa_shooting 🤙

💦

Grateful to stand alongside people who don’t just talk about change — they execute.

A sincere thank you to Olga Popel, President of the SoCal Holodomor Genocide Committee, advancing awareness of the Holodomor (1932–1933) @socalholodomor , for her determined, unrelenting work engaging Members of Congress and driving real momentum behind critical Ukrainian legislation. This kind of consistency, discipline, and strategic pressure is what moves policy from conversation to action.

We also want to recognize and thank Congressman Brad Sherman @congressmansherman for stepping up and cosponsoring two important bills:

• HR 7094 No Aid for Russian Energy Act
• HR 7095 Ending Importation of Laundered Russian Oil Act

In collaboration with Go Ukraina, we were also able to convene a meaningful meeting between leaders of the Ukrainian diaspora and Congressman Brad Sherman in Beverly Hills as part of his campaign efforts — a strategic touchpoint that reinforced alignment, strengthened relationships, and ensured Ukraine remains firmly on the agenda.

These actions matter. They send a clear signal that accountability and long-term strategy remain on the table.

Real progress is built by people who show up, follow through, and refuse to let the issue fade.

Let’s keep pushing forward.

Grateful to stand alongside people who don’t just talk about change — they execute.

A sincere thank you to Olga Popel, President of the SoCal Holodomor Genocide Committee, advancing awareness of the Holodomor (1932–1933) @socalholodomor , for her determined, unrelenting work engaging Members of Congress and driving real momentum behind critical Ukrainian legislation. This kind of consistency, discipline, and strategic pressure is what moves policy from conversation to action.

We also want to recognize and thank Congressman Brad Sherman @congressmansherman for stepping up and cosponsoring two important bills:

• HR 7094 No Aid for Russian Energy Act
• HR 7095 Ending Importation of Laundered Russian Oil Act

In collaboration with Go Ukraina, we were also able to convene a meaningful meeting between leaders of the Ukrainian diaspora and Congressman Brad Sherman in Beverly Hills as part of his campaign efforts — a strategic touchpoint that reinforced alignment, strengthened relationships, and ensured Ukraine remains firmly on the agenda.

These actions matter. They send a clear signal that accountability and long-term strategy remain on the table.

Real progress is built by people who show up, follow through, and refuse to let the issue fade.

Let’s keep pushing forward.

Grateful to stand alongside people who don’t just talk about change — they execute.

A sincere thank you to Olga Popel, President of the SoCal Holodomor Genocide Committee, advancing awareness of the Holodomor (1932–1933) @socalholodomor , for her determined, unrelenting work engaging Members of Congress and driving real momentum behind critical Ukrainian legislation. This kind of consistency, discipline, and strategic pressure is what moves policy from conversation to action.

We also want to recognize and thank Congressman Brad Sherman @congressmansherman for stepping up and cosponsoring two important bills:

• HR 7094 No Aid for Russian Energy Act
• HR 7095 Ending Importation of Laundered Russian Oil Act

In collaboration with Go Ukraina, we were also able to convene a meaningful meeting between leaders of the Ukrainian diaspora and Congressman Brad Sherman in Beverly Hills as part of his campaign efforts — a strategic touchpoint that reinforced alignment, strengthened relationships, and ensured Ukraine remains firmly on the agenda.

These actions matter. They send a clear signal that accountability and long-term strategy remain on the table.

Real progress is built by people who show up, follow through, and refuse to let the issue fade.

Let’s keep pushing forward.

Grateful to stand alongside people who don’t just talk about change — they execute.

A sincere thank you to Olga Popel, President of the SoCal Holodomor Genocide Committee, advancing awareness of the Holodomor (1932–1933) @socalholodomor , for her determined, unrelenting work engaging Members of Congress and driving real momentum behind critical Ukrainian legislation. This kind of consistency, discipline, and strategic pressure is what moves policy from conversation to action.

We also want to recognize and thank Congressman Brad Sherman @congressmansherman for stepping up and cosponsoring two important bills:

• HR 7094 No Aid for Russian Energy Act
• HR 7095 Ending Importation of Laundered Russian Oil Act

In collaboration with Go Ukraina, we were also able to convene a meaningful meeting between leaders of the Ukrainian diaspora and Congressman Brad Sherman in Beverly Hills as part of his campaign efforts — a strategic touchpoint that reinforced alignment, strengthened relationships, and ensured Ukraine remains firmly on the agenda.

These actions matter. They send a clear signal that accountability and long-term strategy remain on the table.

Real progress is built by people who show up, follow through, and refuse to let the issue fade.

Let’s keep pushing forward.

Grateful to stand alongside people who don’t just talk about change — they execute.

A sincere thank you to Olga Popel, President of the SoCal Holodomor Genocide Committee, advancing awareness of the Holodomor (1932–1933) @socalholodomor , for her determined, unrelenting work engaging Members of Congress and driving real momentum behind critical Ukrainian legislation. This kind of consistency, discipline, and strategic pressure is what moves policy from conversation to action.

We also want to recognize and thank Congressman Brad Sherman @congressmansherman for stepping up and cosponsoring two important bills:

• HR 7094 No Aid for Russian Energy Act
• HR 7095 Ending Importation of Laundered Russian Oil Act

In collaboration with Go Ukraina, we were also able to convene a meaningful meeting between leaders of the Ukrainian diaspora and Congressman Brad Sherman in Beverly Hills as part of his campaign efforts — a strategic touchpoint that reinforced alignment, strengthened relationships, and ensured Ukraine remains firmly on the agenda.

These actions matter. They send a clear signal that accountability and long-term strategy remain on the table.

Real progress is built by people who show up, follow through, and refuse to let the issue fade.

Let’s keep pushing forward.

Grateful to stand alongside people who don’t just talk about change — they execute.

A sincere thank you to Olga Popel, President of the SoCal Holodomor Genocide Committee, advancing awareness of the Holodomor (1932–1933) @socalholodomor , for her determined, unrelenting work engaging Members of Congress and driving real momentum behind critical Ukrainian legislation. This kind of consistency, discipline, and strategic pressure is what moves policy from conversation to action.

We also want to recognize and thank Congressman Brad Sherman @congressmansherman for stepping up and cosponsoring two important bills:

• HR 7094 No Aid for Russian Energy Act
• HR 7095 Ending Importation of Laundered Russian Oil Act

In collaboration with Go Ukraina, we were also able to convene a meaningful meeting between leaders of the Ukrainian diaspora and Congressman Brad Sherman in Beverly Hills as part of his campaign efforts — a strategic touchpoint that reinforced alignment, strengthened relationships, and ensured Ukraine remains firmly on the agenda.

These actions matter. They send a clear signal that accountability and long-term strategy remain on the table.

Real progress is built by people who show up, follow through, and refuse to let the issue fade.

Let’s keep pushing forward.

Ukrainian Veterans Compete at Camp Pendleton — Results That Speak for Themselves 🇺🇦

Ukrainian veterans arrived at Camp Pendleton, California 🇺🇸, to compete in an international adaptive sports competition. 🏋️
These are warriors ⚔️ who defended their country and continue to demonstrate resilience 💪🏻, discipline 🎯, and leadership 🫡through sport.

Their performance delivered strong results:

🏅 27 Gold Medals
🥈 12 Silver Medals
🥉 7 Bronze Medals

These achievements reflect determination , recovery , and the unbreakable spirit of Ukrainian defenders. 🛡️🇺🇦

We sincerely thank the Ukrainian community 🤝 in Los Angeles and everyone who helped organize a respectful and powerful welcome for our veterans.

Special appreciation for the collaboration 🤝 with @ukraine_united_association and @mazheira

Thank you 🙏🏻 to @zla_banderivka13 for providing wonderful breakfasts.

We are deeply grateful 🙏🏻 to @st_volodymyr_church_la , Father Vasyl, and @ievgenskalozub for hosting a generous and heartfelt lunch.

Thank you 🎥 to @galanmotion for professional videography and 📸 to @etzidamu for powerful photography that preserved these important moments.

Our veterans continue to represent strength, dignity, and the future of Ukraine. 💙💛

#ukraine #veterans #camppendleton #adaptiveathletes #america

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

🕯️2️⃣4️⃣ FEBRUARY 2️⃣0️⃣2️⃣2️⃣ On the evening of February 23, 2022, I finally fulfilled a wish I had carried for years. I went with my mother and my daughter, Nicole, to see The Nutcracker at the National Academic Opera and Ballet Theatre in Odesa, Ukraine.

For weeks, people had been talking about a possible russian invasion. Few believed it would really happen. Still, the air felt tense.

The day before, a person connected to the U.S. intelligence community told us we needed to leave the country immediately. His exact words were: “I’m sorry, but Ukraine will be taken within a matter of days.”

That night, I tried to hold on to every detail — the beauty of one of Europe’s most stunning theaters, the breathtaking performance unfolding on stage, my family sitting beside me.

During intermission, I found myself watching the children playing in the lobby. And suddenly, a chilling thought ran through me: these are children of war.

It was still peaceful Ukraine.

Around 5 a.m., my mother-in-law called Nicole from the United States. She was panicked, shouting that the war had begun and that it was on every American news channel. Nicole rushed into my room to wake me.

I froze and held my breath, listening for explosions. I heard nothing.
Then I opened my phone. The headlines confirmed the invasion.
I began packing in a panic.

Within an hour, my daughter, my parents, and I were in the car with our cat and dog, driving west toward our friends near the European border.

As we pulled away from home, I realized the gas tank was nearly empty. Gas stations were either closed or surrounded by massive lines stretching for miles, and credit cards had stopped working. We were lucky — we had a small amount of cash on us, and somehow, almost miraculously, we were able to refuel.

What should have been a seven-hour drive from Odesa became twenty-four hours.

Every lane of the highway was packed with cars full of families, all heading in the same direction — out of Ukraine.

With internet and mobile service being jammed, the only updates about the situation came through brief messages from my husband in the United States whenever the signal returned.

🔻Continued in the comments.

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

Щиро дякую чудовим @vsiudysvoia та @vovazilvova.official за по-справжньому чарівний концерт, який подарував стільки світла й емоцій ❤️
Окрема подяка кожному волонтеру, хто приготував неймовірно смачні смаколики, ви створили особливу атмосферу тепла й єдності.
Під час заходу було проведено чимало важливих аукціонів. Усі виручені кошти з продажу будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Нам вдалося поєднати приємне з корисним🤗
Окрема вдячність @teadao.store за чудову чайну церемонію. Це було незабутньо!
Разом ми сила. 💙💛

📜🪶

📜🪶

📜🪶

📜🪶

📜🪶

📜🪶

📜🪶

📜🪶

📜🪶

📜🪶

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

В Українському культурному центрі Лос Анджелеса @ukrainianculturecenterla відбулося справжнє свято єдності та традиції — Щедрий вечір. 🌟

Цього вечора Ніколь @nikol_simakovski дебютувала у складі хору церкви @st.andrewuoc_la — колективу, який народився завдяки творчому баченню та натхненню @vsiudysvoia , відомої української артистки й автора.

Святковий стіл вражав — неймовірно смачні традиційні страви, з любов’ю приготовані командою @post_angeles_la , наповнили простір ароматами дому.

Усі зібрані під час події кошти будуть спрямовані на допомогу Україні 🇺🇦

Це було більше, ніж святкування — це був глибокий дотик до української душі далеко від рідної землі. Американська спільнота змогла відкрити для себе автентичну українську культуру, а українці — знову відчути живу присутність Батьківщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цього вечора — саме завдяки вам він став справжнім святом єдності та любові до України. 🫂💙💛

🤍🌨️

🤍🌨️